До травневих свят мешканці села традиційно навели лад навколо монумента загиблим воїнам Букринського плацдарму, який стоїть в центрі Бучака на Козацькому Шпилі. Прибрано сміття, висаджені нові квіти, оновлено побілку. Традиційно День пам’яті та примирення та День Перемоги село відзначає спільною роботою і трапезою.
Ще кілька років тому були живі останні мешканці Бучака, що були свідками бойових дій восени 1943 року. Цікаво, що найтрагічнішим спогадом місцевих були не власні історії переховування у погребах від нальотів та обстрілів, а події на протилежному, лівому березі Дніпра. Тоді німці міцно закріпилися в Бучаку, на високому правому березі, звідки поливали все суцільним вогнем. Радянські генерали, які ніяк не могли взяти Правобережжя вчасно, до роковин Жовтня у подарунок Сталіну, недовго думали і перетворили місцеве населення на гарматне м’ясо. З лівобережних сіл забрали усіх осіб чоловічої статі – насправді, дідів та підлітків – і, як були, у сорочках чи піджаках, поставили їх поперед радянської піхоти та погнали до Дніпра. Фактично, нічим їх не озброївши, а, отже, на вірну смерть. Цей спогад настільки сильний, що бучацькі мешканці на День Перемоги ніколи не казали про свято – для них це був день вшанування невинно загиблих сусідів з Лівобережжя.
Досі до монументу в селі приїздять родичі загиблих, і навіть знаходять своїх родичів. Для кількох сімей з Лівого берега стало традицією приїздити у ці дні до Бучака.
Щоб було комфортніше і собі, і гостям, громада Бучака вирішила дати лад майданчику за меморіалом, де за традицією, відзначають всі події. Тепер там побудовано капітальний навіс, сам майданчик ретельно зацементовано, встановлено стіл та сидіння.
Далі в планах навіть зробити велику вуличну піч для випічки хліба. Адже поряд вітряк, в якому зберігся неушкодженим весь механізм млина! Село сподівається, що він знову працюватиме.